НОВОРІЧНЕ ЗВЕРНЕННЯ

ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Народе мій, задовбаний, забитий,
Мов доктор Паркінсон на роздорожжу!
Я все ж тебе продовжую любити.
Тож зараз щось як бовкну, як зморожу!..

Буває, звечора душа – бездонна діжка.
Ми долю, мов козу по п’яні водим,
А вранці ледь підводимося з ліжка,
І підсумки безрадісні підводим.

Так й рік старий сумні залишить віхи,
Не радує ніщо нас, і не бавить.
У світі нам не залишилось втіхи –
Південна Африка, і та накрилась навіть.

Тож ми з пустими картами банкуєм,
Не хтось один, цілісінька країна.
Ще правда, є попереду Ванкувер,
Та хто в нас вміє плигати з трампліна?

В політиці ж тим більше все давно
З’ясовано, і висновки незмінні.
Там кожне чмо вважає, що воно
(І лиш воно!) потрібне цій країні.

( Read more... )

Президент Грузії Михайло Саакашвілі заявив, що у випадку війни, жінки і діти повинні бути підготовлені й озброєні "для чинення опору ворогу". Про це глава держави сказав під час відкриття нової будівлі управління Національної гвардії Грузії. Як передає "Ехо Москви", зокрема, М. Саакашвілі відзначив: "Кожне місто, будинок, вулиця і сім'я, повинні стати оплотом опору, ми всі повинні бути готові до війни, і в разі потреби нам треба мати півмільйона людей, які будуть готові стати до зброї, боєприпасів і озброєння нам на всіх вистачить ". 


При цьому глава держави підкреслив, що сьогодні "щодня чути погрози на адресу Грузії, ведуться військові маневри на кордонах". "У нас немає ілюзії. Проти Грузії ведеться війна і нам загрожують щодня. Але і ворог не повинен плекати ілюзії, тому що будь-яка авантюра отримає відсіч від кожного військового і офіцера, а також від кожного громадянина. Ми ніколи не віддамо нікому нашу батьківщину. Які б пропагандистські заяви не робилися, як би нам не погрожували, ми нікого не боїмося ", - заявив М. Саакашвілі.

( Read more... )

Ірина Тютюнник, дружина білоруського опозиціонера, нині визнаного українського в'язня сумління, Ігоря Коктиша звернулась до громадськості, вказавши на загальнонаціональне та міжнародне значення справи її чоловіка для України.


Читати звернення

http://www.phpclasses.org/browse/package/1659.html
Інстал + конфігурація + запуск = 1 хв.

 Новая фотосессия из клуба "Ленин". Он сейчас загружен практически каждый день. С 2 января начинается артхаусная выставка. а на 17 января запланирована Election Party, будем встречать первый тур выборов. 

сегодн
я ночью не было ожидаемой атаки клонов на лукьяновку и дорогожичи а атака произошла на киоски в районе рынка колибрис на разборку со стороны космаса прибыли 4 крана 2 платформы и 35-40 спортсменов нанятых по случаю (50 -70 баксов за ночь борцов из инфиза со стороны предпринимателей- БТР,охранная структура,администрация рынка и сами предприниматели.после того как внезапно в 00.00-00.30 не предьявив никаких документов бравые ребята из благоустроя под прикрытием крепких парней начали красть киоски(с товаром!) грузить кранами на платформу на место проишествия прибыли журналисты из трк киев -но классного репортажа о лениных сверщениях не вышло  платформе преградил выезд БТР и ее окружили охранники из предприятия охраняющего рынок.примчались 50-60 предпринимателей из разных районов и заблокировали космическую технику.потом начались веселые переговоры...милиция не вмещивалась.когда приехали несколько журналистов вообще потерялась из виду.потом прибыло гаи-также безрезультатно.обазовалась большая пробка(в 2-3 часа ночи документы на снос никто так и не показал.из неформального общения с нанятыми молодчиками удалось получить инфу что на месте снесенных скоро должны стать космические киоски.отака куйня. чем все закончилось не знаю так заипался все смотреть -поехал спать.
( хтось фоткі чи відео викладав? )

Чого ви очікуєте від виборів президента України? «Нічого хорошого» - так можна підсумувати настрої більшості дописувачів. Відвідувачі сайту розчаровані політиками й нікому не довіряють.

Від виборів президента України очікую створення/ствердження в державі саме суспільства, яке здатне відстоювати та захищати свої права, або вимагати від влади, щоб інтереси суспільства були враховані. :) Наразі хоч і невідомо чим закінчаться ці президентські перегони, мені вважаться варто, що крім діючих партій створювалися б і нові політичні партії, які б відстоювали (а не декларували) інтереси певних груп суспільства України. І відстоювали ці інтереси у конкурентній боротьбі, а не завдяки тому, що раніше ці люди були президентами/прем'єрами/комсомольськими діячами... Країні потрібні нові діячі, які не пов'язані із "минулим", а потрібні нові люди, які хочуть і повинні працювати на майбутнє могутньої України, із новим прогресивним світоглядом. Україна зробила важливі шаги разом із Президентом В.Ющенком, проте крім усвідомлення свого минулого, країні треба стверджуватися серед інших країн світу та Євросоюзу, а для цього потрібно змінювати себе та світ навколо себе... і процес цей повинен бути двостороннім: з боку президента, та з боку кожного громадянина держави. vinchyk

Чого можна очікувати в Україні - як завжди: брехня, образи, поділ

"корита" між кандидатами і як завжди - про звичайних людей забудуть. Олеся Фіалковська

 

( Read more... )

Интересный отрывок из книги Лучано Канфора "La natura del potere" (Природа власти) опубликовала "Война и мир". Автор - Лучано Канфора (Бари, 1942 г.р.), профессор греческой и латинской филологии в университете г. Бари. Пишет статьи в Corriere della Sera и La Stampa. Автор многочисленных книг (65, не переведённые на русский язык) как по античной, так и современной истории, среди которых "Демократия. История одной идеологии", "Критика демократической риторики", “Экспортировать свободу. Несостоятельный миф“, "Юлий Цезарь. Демократический диктатор" и т.д

Коротке визначення ФРИГІДНОСТІ: нахуйнáдабнасть надабнáхуйнасті

Знову хочеться в Європу. Дві поїздки вже сплановані, готелі - заброньовані, "Віззейри" - оплачені (і хай тільки хтось спробує "Віззейр" з України усунути :).

Середина лютого і День святого Валентина: Мюнхен, Меммінген (привіт, boussa :)
1 квітня і день народження Д.: Венеція, на зворотному шляху - Краків (Великдень, спільний для католиків та православних).
Усе дуже бюджетненько.

На підході - план турне "Голландія навколохокейна" наприкінці квітня (Тілбург - два вирішальні матчі збірної України з хокею в дивізіоні ІА, потім ще два дні - Роттердам і Амстердам та/або Утрехт; повернення з Ейндховена через Катовіце).
Івченко, не хоч із нами в Голландію? :))

кацапський фільм «Ми з майбутнього-2» може потрапити під заборону показу в Україні.

Такий висновок робить газета «Дзеркало тижня» після перегляду фільму міністерством культури України.

У фільмі знімаються, зокрема, українські актори Остап і Дмитро Ступки - син та онук народного артиста України Богдана Ступки.

Російську прем’єру в Україні призначено на середину лютого 2010-го, однак, як зазначає видання, «невідомо, чи потрапить ця картина на екрани України, оскільки вже надто своєрідно розставлено деякі історичні акценти».

Суперечлива історія - суперечливе кіно

Фільм присвячений періоду Другої світової війни, зокрема, битві під Бродами у липні 1944 року,

( депортувати ступок в кремлядь! )

 

Людина тижня - Степан Бандера.
«Проби смерти не витримує те, що є витвором самого життя. А оце мільйони людей, цілі народи в обличчі смерти захищають правди і цінності, які їм дорожчі від самого життя. Бо людська душа походить від Того, Хто споконвіку був перед життям, і буде після життя, вічно, а оборона вічних правд більше наближає людську душу до Бога, ніж життя».

28 грудня
День народження хокеїстів Савчука (80 років) й Бурка, націоналіста Гриньоха, отамана Зеленого, президента Вільсона, політика Вітренко, режисерів Калатозова, Юткевича (105 років) і Мурнау, музиканта Клайдермана, акторки Міллер, маршала Конєва, скульптора Вучетича, математика Неймана, мікробіолога Заболотного, глави «штазі» Мільке, інтернаціоналіста Гавро (115 років), автора коміксів Лі, батька «Лінукса» Торвальдса (40 років), тенісиста Рафтера, футболіста Цуррі, поета Андрусяка і жувальної гумки.
Міжнародний день кіно.
В Іспанії – День сміху.

29 грудня
День народження акторів Лоу, Войта, Проханова, Всеволода Абдулова й Марцевича, імператриці Єлизавети (300 років), маркізи де Помпадур, художника Сікейроса, гімнаста Місютіна, боксера Котельника, футболіста Корреа, політика Шуфрича, президентів Джонсона й Мотти, садівника Володимира Симиренка, режисера Енді Вачовськи, архітектора Россі, хіміка Макінтоша, рокерів Холланда й Пауелла, акторки Стіл, пародиста Грушевського (45 років), барона Унгерна фон Штернберга, винахідника Гудійра та Дніпропетровського метро.
285-та річниця смерті гетьмана Полуботка.

30 грудня
День народження письменників Кіплінга і Хармса, державного діяча Ляшка, генерала Тодзі (125 років), імператора Тита (970 років), султана Ахмеда ІІІ, політичної діячки Алессандри Муссоліні, гольфіста Вудса, акторів Оссейна, Сови і Локтєва (70 років), музиканта Діддлі, композитора Кабалевського (105 років), футболіста й тренера Фогтса, воротаря Бенкса, дисидента Буковського, князя Василія, засновника «Кока-Коли» Кендлера, рокерів Лінна й Патті Сміт, спринтерів Джонсона й Болдона, співачки Легкоступової, баскетболіста Джеймса (25 років), боксерки Алі.
На Мадагаскарі - День Республіки.
Річниця створення СРСР.

31 грудня
В останній день року народилися актори Гопкінс, Кузнєцов, Фарада і Кілмер (50 років), тренер Фергюсон, письменник і музикант Хоткевич, співачка Саммер, співак Павлік, політик Маршалл, художники Матісс (140 років) і Балдіні, балерун Цискарідзе, єврей Візенталь, президент Лубе, фігуристка Пахомова, математик Левицький, герцог ле Гіз, анатом Везалій (495 років), патріарх Тихон, бард Денвер, телеведуча Дубовицька, футболісти Купе і Брюс.
День солідарності азербайджанців усього світу.
У Киргизстані - День працівників митної служби.

1 січня
Новий рік.
День народження провідника Бандери, генсека Брежнєва (реальна дата), барона-олімпійця де Кубертена, міністрів і політиків Тарасюка, Хорошковського, Ємця, Саханя, Шлапака (50 років), Смолія (60 років), міністрів оборони Грачова, Радецького і Шкідченка, політиків Грача і Глазьєва, правителя-поета Лоренцо де Медічі, поета-революціонера Петефі, засновника ФБР Гувера (115 років), розвідників Канаріса і Філбі, співака Середи, письменників Селінджера й Граніна, танцівника Бежара, футболістів Євтушенка, Шенгелії, Шукера, Тюрама, Пасулька, Саліхаміджича, Віоли, Рівеліно й Варги (65 років), Чанова-старшого, акторів Делієва (50 років), Шакурова, Ромашина, Васильєва (60 років) і Ланджелли (70 років), акторки Мерсьє, письменника Кожелянка, київського митрополита Володимира Священомученика, Папи-чудовиська Олександра VI, реформатора Цвінглі, мандрівника Григоровича-Барського, композитора Баснера (85 років), філософа Грабовського, історика Грицака (50 років), генерала Панфілова, боксера Граціані, автогонщика Ікса (65 років), хокеїстів Первухіна й Голіка, тенісиста Налбандяна, засновника «Гербалайфа» Х'юза і Білоруської РСР.
Всесвітній день миру (оголошений Генасамблеєю ООН). День всесвітніх молитов про мир (католицької церкви).
День визволення Куби. День незалежності Камеруну, Судану і Гаїті.
Католицьке свято Богородиці Діви Марії.

2 січня
День народження кінорежисера Дзиґи Вертова, фантаста Азімова (90 років), футболістів Рудакова, Шовковського (35 років), Ващука (35 років),  Левченка, Суслова і Бангура (25 років),, мільярдера Дерипаски, політиків і юристів Гавриша та Притики, політиків і міністрів Вінського, Слаути, Толстоухова, Івченка, артистів Жигунова, Гудінга-молодшого й Ільченка, хокеїстів Якушева і Лутченка, супермоделі Тарлінгтон, акторок Босуорт і Каррере, художника Перова, зброяра Дегтярьова (130 років), композитора Балакірєва, біатлоніста Тихонова, терориста Халтуріна, археолога Пастернака, директора фонду „Відродження” Бистрицького, „губернатора” Авакова.

3 січня
День народження письменників Толкіна й Рибака, актора Гібсона, автогонщика Міхаеля Шумахера, оратора Цицерона, композитора Лятошинського (115 років), шахтаря Стаханова, хокеїста Халла, актора Лазарєва, режисера Леоне, літературознавця Погрібного, політиків Піка, Еттлі і Шойома, дисидента Лесіва, мільярдера Потаніна, комсомолки Громової, продюсера Мартіна, сіамських близнючок Кривошляпових (60 років), коментатора Щербачова.
Річниця поновлення імператорської влади в Японії.
80-ті роковини по смерті архітектора Городецького.

 

Сьогодні остання в 2009-му відкрита лекція про самвидав. У Черкаському національному університеті ім. Б.Хмельницького. Для групи студентів-журналістів і філологів, я так розумію. Початок о 13.00, може, хтось з цікавих встигне.

Розповідатиму, зокрема, і про місцевий самвидав часів перебудови. На Черкащині його було надзвичайно багато - не менше 40 назв. Найкраща підбірка їх зібрана колегою і френдом Володимиром chos з Городища. У мене десь половина з його каталогу є, що вже добре.

Ну, я поїхав.

(По-русски читать тут)
Про акцію "Свободи" 26 грудня у Севастополі я не збиралася писати нічого. Бо мене, на жаль, там не було. А звіти пощу лише з тих акцій, на яких була сама або які бачили і описали довірені люди.
Отже, це не звіт. Це висновки і постскриптум.
Коротко про суть акції: 26 грудня ВО "Свобода" провела у Севастополі марш проти нелегальної міграції. За задумкою - такий самий марш, як ті, що вже пройшли у багатьох містах України і які я описувала у своєму блозі. Ті ж самі гасла: "Вимагаємо скасувати угоду про реадмісію з ЄС!", "Нелегали, геть додому!", "Україна належить українцям!" тощо. Це зовсім не була агітація за одного з кандидатів у Президенти - Тягнибок у Севастополь ще приїде :)
Почався марш десь о четвертій від площі Суворова і мав дійти до площі Нахімова. Кінцевої точки досягнути учасникам не вдалося - дорогу перегородили кілька сотень проросійських активістів - в основному, комуністів, а також інших антиукраїнських сил. Вочевидь, вважаючи себе в Криму нелегальними мігрантами, українофоби кричали: "Севастополь! Крым! Россия!" і жбурлялися димовухами, яйцями і камінням. Деякі каменюки, наскільки я зрозуміла, вдало перелетіли назад :) При цьому постраждали кілька українофобів, в т.ч. жінка. Свою травму вона назвала "першою кров’ю за Росію".
Націоналісти провели мітинг на місці блокування (опонентів при цьому розділяла міліція), а потім правоохоронці вивезли їх на двох автобусах.


На фото: Міліція затримує проросійського активіста Сергія Толмачова.

Хочу сказати вам три головні речі.
1. Про наших. Хлопці молодці, не злякалися, виглядали серйозно, скандували правильні гасла і в бійку без потреби не лізли. Своїм вчинком - самим фактом проукраїнської акції у Севастополі - вони продовжили штовхати ситуацію у потрібному напрямку.
2. Про їхніх. У кримських українофобів є одна суттєва відмінність від наших звичних опонентів у Києві та інших містах. Вони чесніші, краще організовані і міцніше стоять за своїх. На слово "чесніші" прошу звернути особливу увагу. Якщо, скажімо, київські опоненти, коли намагаються якось нам перешкодити (=провести чергову антиукраїнську акцію), прикриваються "антифашизмом" чи просто розбіжністю у політичних поглядах (ми націоналісти, а вони інтернаціоналісти і комуністи - що поробиш, поки компартія у нас офіційно не заборонена, це "катить за відмазку"), то севастопольські українофоби не маскуються. Вони приносять на свої акції російські триколори і відкрито закликають до знищення нашої держави. Себе вважають чимсь на кшталт мешканців тимчасово окупованої території, мало не партизанами, і розповідають один одному про жахи існування у фашистській державі.
Зараз крамолу скажу: деякі - не безнадійні, і їх можна було б спробувати розпропагувати, але робити того не треба.
По-перше, любі друзі і рідні мої :), у нас, на жаль, нема кому це робити. Вести аргументовану дискусію в Інеті серед моїх правих знайомих вміють кілька людей, і цього явно не досить, а решта з великим захопленням, натхненням і азартом віддаються "хохлосрачу". Що поробиш, друзі, я вам правду кажу :(

Тепер головне. Пояснюю феномен їхньої психології. Бути партизаном дуже круто. Це ми з радянської школи пам’ятаємо. Особливо коли тебе не розстрілюють з кулеметів і не вішають біля міської управи, і найстрашніше, що тобі загрожує за твою героїчну боротьбу - провести кілька годин у міліції.
Але! Крім того, що партизаном бути дуже круто, радянські підручники навчили нас ще однієї мудрості: що перемога "наших" (центр "наших" - завжди у Кремлі) близька і неминуча, треба тільки дочекатися. І бажано не просто чекати, а героїчно боротися - щоб потім розказувати онукам. Або й так (це вже не підручники, це досвід): щоб потім, коли компетентні органи спитають, "а що це ти, хлопче, робив на тимчасово окупованій території?" - "А я партизанив, яйцями кидався!".

А пам’ятаєте ще одне совкове кліше? Ув’язнені партизани у застінках: "Тримайся, ми не загинемо, ось-ось прийдуть наші і нас звільнять". Занадто довго не було війни, скучила душа за романтикою. Думаєте, ми по лісах з автоматами бігаємо, а їм не кортить? Одного не розуміють: якби у Криму жили, наприклад, осетини, Путін, безсумнівно, прийшов би їм на допомогу. Але ті, хто зараз кричать "Севастополь! Крым! Россия!" - вони ж росіяни, а росіянам Кремль на допомогу не приходить, він ними жертвує і кидає на убій. Якщо так було споконвіку, чого б це зараз мало бути інакше?
Як тільки вони зрозуміють, що це наша держава і рятувати їх ніхто ніколи не прийде, вони заспокояться і підуть - ні, не у схрони і не в концтабори, а на звичайнісінькі кухні. Лаяти Ющенка, чи хто тоді буде :)

3. Про ситуацію в цілому. У травні минулого року ми у тому ж Севастополі пікетували штаб ЧФ. Тоді наших і їхніх теж розборонила міліція, а потім вивезла наших на автобусах.
Якщо зробити бліц-порівняння обох акцій, то вийде таке:
- тоді нам довелося піти на хитрість і проводити акцію не в тому місці, яке було вказане у заявці, цього разу акція пішла заздалегідь запланованим маршрутом.
- тоді наших вивезли у Ленінське РОВД, звідкіля швидко звільнили і вивезли за місто, тепер, наскільки я зрозуміла, одразу вивезли за місто.
- тоді їхніх затриманих був 1, наших - 11. Цього разу їхніх - 6, наших - 0.
- тоді з нашого боку на акцію приїхали кияни, цього разу - севастопольці і жителі навколишніх міст.
- тоді нашим вдалося розгорнути лише два плакати і один чи два прапори, цього разу - повноцінна хода з гаслами і під прапорами.
- тоді у нашій команді переважали досвідчені бійці, цього разу акцію провели силами молоді.
- людей цього разу у націоналістів було щонайменше вдвічі більше.
Тенденція, як на мене, очевидна. Я розумію, друзі, вашу нетерплячку, розумію, що прогрес надто повільний і такими темпами пройтися повноцінною смолоскипною ходою з портретом Бандери центральними вулицями українського Севастополя нам вдасться не раніше, ніж років за три. Але ж ми самі винні - гуртуватися і гартуватися треба!